1 грудня разом з усім світом Україна відзначила День Добрих Справ — #ЩедрийВівторок. З цієї нагоди команда Zagoriy Foundation, яка реалізує #ЩедрийВівторок в Україні, провела паблік-ток «Благодійність післязавтра». В розмові взяли участь представники відомих українських благодійних організацій та платформ. Дискусію модерувала директорка Zagoriy Foundation Євгенія Мазуренко. До паблік-току долучились:
- Ірина Гуцал — директорка МБФ «Українська Біржа Благодійності», платформа dobro.ua
- В’ячеслав Биков — виконавчий директор благодійного фонду «Таблеточки»
- Дім Заражевський — виконавчий директор благодійного фонду «Життєлюб»
- Ірина Соловей — президентка громадської організації Ґараж Ґенґ та співзасновниця платформи соціальних інновацій Велика Ідея
- Любов Раїнчук — координаторка Щедрого Вівторка в Україні
Незадовго до Щедрого Вівторка за ініціативою Zagoriy Foundation було перекладено дослідження «Жіноча Благодійність 2020» від Інституту жіночої благодійності, що входить до структури Школи благодійності родини Ліллі Університету Індіани. В роботі проаналізовано, як гендерна приналежність та сучасні технології впливають на благодійність. Ми вирішили дізнатись, чи відповідають українські реалії глобальним трендам. Зібрали для вас найцікавіші тези та інсайди з розмови.
Хто донейтить більше — жінки чи чоловіки?
За словами Ірини Гуцал, 90% донейтів, що надходять на платформу dobro.ua, є анонімними, тому робити висновки щодо гендерної приналежності благодійників досить складно. Основна цільова аудиторія платформи — жінка 35-50+. Її основна мотивація — це співчуття. Людина бачить конкретну історію та вирішує допомогти тут і зараз. Саме таких донейтів на платформі близько 80%.
З іншого боку, останнім часом активно розвивається тренд усвідомленої та системної благодійності. Ініціаторами такого підходу частіше стають чоловіки. Наприклад, близько двох років на dobro.ua працює благодійний кешбек, який частіше використовують саме чоловіки.
За спостереженнями Ірини Соловей, жінки донейтять частіше, але роблять менші пожертви. Чоловіки ж долучаються рідше, але зазвичай роблять вагомі внески.
Любов Раїнчук додала, що 77% аудиторії Щедрого Вівторка (сайту та соціальних мереж) — жінки. Дослідження глобального офісу Щедрого Вівторка показують, що чоловіки донатять рідше, але жертвують вищі суми.
В’ячеслав Биков вважає, що чоловіки менш схильні говорити про свої благодійні внески. 90% донейтів фонду «Таблеточки» є анонімними. Якщо судити по решті 10 відсотках, то розподіл приблизно такий: 70% — жінки, 30% — чоловіки.
За словами Діма Заражевського, команда «Життєлюба» ретельно пропрацьовує портрети тих, хто допомагає. Гендерний розподіл теж з перевагою на боці жінок: орієнтовно 70% / 30% інколи 75% / 25%. Однак більшість внесків залишаються анонімними.
Як зберегти зв’язок із благодійниками, коли благодійність все більше переходить в онлайн?
Ірина Гуцал зазначила, що користувачі платформ хочуть бути анонімними, але це не означає, що треба зупинити комунікацію. Ці люди теж потребують зворотнього зв’язку та хочуть відчувати причетність.
Любов Раїнчук додала, що команда Щедрого Вівторка намагається подарувати благодійнику позитивну емоцію, яку він прагне відчути знову та за якою повертається.
Дім Заражевський вважає, що для підтримки зв’язку з благодійниками фонд має бути прозорим та таким, який створює можливості. В роботі «Життєлюб» фокусується саме на донорах. Люди мають бачити свою допомогу, відчувати причетність. Завершити комунікацію варто гарною емоцією, щоб донор повернувся знов.
Наприклад, мета проекту «Обід без бід» — накормити людей, які цього потребують. Як це працює? Ресторани безкоштовно готують їжу (до локдауну долучалось близько 100 ресторанів), логістичний партнер доставляє її, а локальні жителі долучаються до роздачі на місцях. Фонд організовує роботу та завершує процес подякою кожному учаснику. Адміністративні витрати становлять 10% від загальної допомоги проекту. До карантину «Обід без бід» допомагав на 2 млн грн в місяць, але коштів було залучено не більше 200 тис — все інше надавалось товарами, послугами, часом. В своїй комунікації фонд наголошує: в першу чергу благодійники діляться часом, потім компетенціями, а потім грошима.
У ході розмови Євгенія Мазуренко відмітила: люди не хочуть відчувати себе банкоматами. Тому Zagoriy Foundation постійно повторює меседж, що благодійність — це не лише про гроші.
Чому більшість благодійників залишаються анонімними та як це виправити?
Ірина Гуцал вважає, що є кілька причин анонімності: страх осуду за маленький донейт та страх, що до тебе будуть постійно звертатись за допомогою. Коли у 2012 році запускали Українську Біржу Благодійності, питання про анонімність було основним. Людина мала донейтити анонімно. Цього року після перезапуску на dobro.ua залишилися анонімні пожертви, але платформа мотивує людей реєструватися.
Існують організації, в яких донейт можливий лише після реєстрації. В такому випадку існує великий шанс зробити цю підтримку регулярною. Людина може допомагати анонімно, але задача сектору це змінити. Адже коли людина розповідає про добрі справи, то може надихнути інших також долучатися до благодійності.
Ірина Соловей зазначила, що відсутність анонімності — це турбота про міжлюдський простір, збереження рівних стосунків. Коли хтось допомагає, має бути можливість хоча б подякувати за це. Саме тому на платформі Спільнокошт можна задонатити лише після реєстрації.
В’ячеслав Биков додав, що анонімність — це реалії української благодійності, які хотілося б змінити. Вибираючи анонімність, люди свідомо відмовляються від циклу відносин з організацією. Вони ніколи не отримають зворотного зв’язку та не побачать результатів своєї допомоги. В такій ситуації програють усі.
Як залучати більше волонтерів та перетворювати їх в амбасадорів фонду?
Дім Заражевський розповів, що наразі «Життєлюб» має 2,5 тисячі «Суперонуків». Зазвичай з них долучаються 10-15%, і це дуже хороший показник. Ціль фонду – створити можливості і показати людям, як вони можуть долучитись. «Життєлюб» створює портфоліо можливостей. Існує велика вірогідність, що людина обере одну з них. Цікаво, що люди часто допомагають не за своїм профайлом (професією), а надають перевагу більш цікавим для себе активностям.
За словами Ірини Гуцал, наразі в Україні не дуже розвинена система волонтерства. Організації не вміють правильно використовувати нематеріальні ресурси. Потрібно інституційний розвиток організацій, які допоможуть людині визначити, де вона буде більш ефективною.
В’ячеслав Биков додав, що фондам необхідно комунікувати про свої проблеми, вказувати конкретну задачу, а не просто шукати волонтерів. Чим більш зрозуміла потреба, тим вище залучення.
Ірина Соловей зазначає, що на рівень залученості впливають історії про те, як участь у благодійності змінила чиєсь життя. Найкращий спосіб віддячити донорам – показати ті зміни, до яких вони долучились.
Любов Раїнчук поділилась досвідом Щедрого Вівторка. Рік тому проект активно шукав амбасадорів у всіх куточках країні. Зараз акцент змістився з кількості на якість. Проект шукає людей, які поділяють цінності та готові активно долучатися.
Яка найбільш ефективна цифрова технологія у комунікації з донором?
Ірина Гуцал зазначила, що фонди оперують різними ресурсами: грошима, емоціями, можливостями. Кожного разу комунікаційники мають обрати завдання, далі проблему, яку прагнуть вирішити, а потім знайти відповідний канал комунікацій.
На жаль, зараз найбільш ефективно працюють персональні збори на карти банку. Платформа dobro.ua прагне будувати екологічні стосунки, піклуватися про благодійників, не паразитувати на негативних емоціях, не використовувати токсичні повідомлення.
В’ячеслав Биков поділився досвідом фонду «Таблеточки» та зазначив, що емейл все ще залишається сильним інструментом. Відгуки та залучення після розсилки завжди вищі, ніж, приміром, після посту в фейсбуці. Так відбувається, тому що емейл більш адресний. А ще до листа можна додати все що завгодно: посилання на соцмережі або ж кнопку Apple Pay. Однак діджитал — це лише канал. Акцент має бути на якісному контенті, через який благодійнику буде цікаво з контактувати з фондом.