На Подкаст Великих Історій від Zagoriy Foundation завітала видавчиня, фандрейзерка та майстриня перетворювати корисні вчинки на звичку Тетяна Гриньова. Директорка фонду Євгенія Мазуренко розпитала гостю про перші доброчинні маратони, мотивацію і сміливість втілювати те, що раніше здавалося неможливим.
Євгенія Мазуренко: Ти рання пташка. О котрій прокинулась і чи вже бігала сьогодні?
Тетяна Гриньова: Прокинулась о 4.30, тобто десь по обіді буду почуватися, ніби надворі вечір. Сьогодні не бігала, бо дощ перешкодив. Проте взагалі системно бігаю вже сім років, а останні три беру участь у маратонах (їхня стандартна довжина – 42,2 км). У кожного маратонця є план – бігати щонайменше 200-300 кілометрів на місяць.
Я тренуюся приблизно 4-5 разів на тиждень переважно зранку – це вже звичка. Зазвичай долаю дистанцію майже 10 кілометрів на день, у вихідні – 20-30 кілометрів.
Мені це радше приємно, ніж складно. Бігаючи зранку, я планую день і розкладаю думки по полицях.
Є.М.: Передивившись твій інстаграм, я для себе вибрала кілька ключових асоціацій: мама, власниця рудого кота, видавчиня, людина, що створила фітнес-кемп, бігунка, добрчинниця, блогерка та інфлюенсерка. А як себе позиціонуєш ти?
Т.Г.: Складне питання. Понад усе я не люблю, коли мене називають блогеркою та інфлюенсеркою. Ці визначення – результат не першої сходинки, а наслідок того, що ти робиш, але точно не самоціль. Якби я не займалася бізнесом, бігом, доброчинністю, у блозі мені просто не було б що розповідати.
Не дуже люблю вести інстаграм, оскільки більше мені подобається не викладати фото, а писати. Фейсбук для мене показовіший і ближчий за форматом.
Майже 14 років я займаюся медіа і понад 9 з них розвиваю bit.ua. Останні 2,5 роки я доволі активна в доброчинності і зараз прийшла до того, що хочу розвивати цей напрямок системніше і сфокусованіше. Не так давно ми створили платформу Kind Challenge для добрих бігунів: кожен може зареєструватися на ній, щоб допомагати доброчинним організаціям.
Є.М.: Чи ти добре пам’ятаєш свій перший доброчинний маратон?
Т.Г.: 2018 року я пробігла перший доброчинний маратон і за рік зібрала для фонду «Таблеточки» мільйон гривень. До того не була пов’язана з благодійним фандрейзингом, але, отримавши вагомий результат, зрозуміла, що не можу просто кинути цю справу. Так органічно я почала розвивати ідею бігового фандрейзингу і поширювати її на оточення. Результат ви можете побачити за посиланням.
Є.М.: У чому мета платформи Kind Challenge?
Т.Г.: Загалом у процесі створення я керувалася тим, щоб не просто популяризувати фандрейзинг, а допомогти добрим справам стати корисною звичкою. Ти як ніхто знаєш, що в благодійності є дуже багато мітів, і серед них – ніби цим можуть займатися тільки заможні люди.
Однак, наприклад, історія Сполучених Штатів демонструє зовсім інше: там благодійністю у різних формах може займатися будь-хто. У Штатах, до речі, біговий фандрейзинг дуже розвинений. Один тільки Нью-Йоркський маратон збирає понад 20 000 000 доларів на добрі справи за один пробіг.
Є.М.: Як ти взагалі дійшла до такого формату: біговий фандрейзинг?
Т.Г.: Випадково. 2016 року пробігла свій перший маратон, і мені сподобалося відчуття після перетину фінішу. Сплеск дофаміну та ендорфінів, розуміння, що я змогла зробити щось складне – це дуже мотивує. У певний момент подумала: «Було б круто написати книгу про зв’язок маратонів та бізнесу». Цю ідею я не кидаю і книгу обов’язково допишу.
Три роки тому подумала, що можна зробити якийсь божевільний біговий челендж, і вирішила пробігти 12 маратонів за рік – хотіла накопичити досвід, історії і пригоди для книжки.
Після п’ятого маратону в Римі відчула спустошення і повне небажання бігати ще колись у житті. Моя подруга, тренерка зі щастя Алла Клименко, сказала: щоб відновити бажання пройти цей шлях, потрібно шукати нову мотивацію. Так виникла ідея збирати кошти біговим фандрейзингом для доброчинного фонду «Таблеточки».
Мільйон зібрався, а я відтоді навчилася багатьох способів, як робити фандрейзингові маратони ефективно.
Є.М.: Як ти рятуєшся від вигорання тепер?
Т.Г.: На жаль, біг не генерує гроші – хоча було б класно, якби ти бігла, як золота антилопа з казки.
Я збирала щонайменше сто тисяч щомісяця. У певний момент зрозуміла: потрібно розширювати авдиторію, придумувати щось нове, щоб залучити людей до доброчинности.
Пошук нових форматів, підходів і випробування їх без страху – це дуже мотивує! Звісно, розчарування трапляються на кожному шляху, проте якщо в людини є емпатія до проблеми, вона буде готовою інвестувати в її вирішення час, енергію та сили. З таким підходом задумане зазвичай вдається.
Більше про користь бігу для себе та інших, про фандрейзинг, нові підходи до благодійности та необхідність системности в усьому, за що берешся, – у Подкасті Великих Історій з Євгенією Мазуренко та Тетяною Гриньовою.
СЛУХАТИ:
Apple Podcasts
Google Podcasts
Anchor FM
ДИВИТИСЯ:
YouTube