Євгенія Аратовська: «Коли гориш своїм ділом, то бачиш можливості, які з’являються на твоєму шляху — і використовуєш їх».
Гостею нового випуску Подкасту Великих Історій стала лідерка проекту “Україна без сміття” Євгенія Аратовська. Вона поділилась з Євгенією Мазуренко думками про делегування обов’язків, правильне еко-виховання дітей, залишки радянської свідомості та механізми заробітку на смітті.
Євгенія Мазуренко: Розкажи, будь ласка, як починається ранок у людини, яка змінює екосистему і очищає нашу країну?
Євгенія Аратовська: Зазвичай я прокидаюсь о 6 ранку і намагаюсь не брати одразу смартфон до рук. Ми снідаємо з дітьми, потім вони йдуть до школи, а я їду на роботу. Як правило, в мене вже є спланований графік зустрічей, зйомок або необхідних справ. Колись в мене такого плану не було, і я хапалася за все підряд. С таким підходом всі справи та зустрічі перетворюються на своєрідний день бабака, коли навіть немає часу подумати про свою основну ціль: що ти маєш зробити, до чого ти йдеш. Тому дуже важливо зупинитися і виділити час на стратегію, цілі і продумати наступні кроки.
З часом я почала дуже вибірково ходити на зустрічі, брати участь у зйомках програм, або делегувати своїх колег. Після цього я зрозуміла, як це круто, коли у тебе в голові є вільне місце, щоб подумати і замислитися. Я дуже вчасно це зробила, адже для мене така практика стала профілактикою вигорання. Це дало можливість створювати новий сенс.
Є.М.: Як давно ти почала займатися організацією “Україна без сміття”? Ким ти була до того?
Є.А.: Я завжди знала, що я хочу займатися чимось таким, що змінює світ. Раніше працювала на різних посадах: була директором з реклами, маркетинг-директором, проджект-менеджером. Тобто я себе бачила людиною, яка є правою рукою якогось дуже амбітного підприємця, що хоче завоювати світ, і ніколи не думала, що сама можу бути такою людиною. Але коли в мене з’явились діти, зрозуміла, що не можу витрачати час, сидячи за комп’ютером, і бути найманим працівником. Вирішила, що хочу працювати сама на себе. Поки я була в декреті, захотіла створити якийсь проект у сфері довкілля, сортування сміття та його переробки. Ми почали з того, що вивозили вторсировину з квартир, офісів і одразу продавали. Все дуже органічно розвивалось.
Є.М.: Сьогодні є підприємство і є громадська організація. І вони між собою співпрацюють?
Є.А.: Так, це феномен. Перебуваючи в стані громадської організації, ми би завжди залежали від зовнішніх донейтів, донорів. Останні дуже часто впливають на твоє рішення, тому що самі обирають, на який проект виділити фінансування, а на який ні. А якщо ти маєш власне бачення, як ефективніше використати ці гроші, то не завжди ваші погляди збігаються.
Я зрозуміла: щоб мати більше свободи, ми маємо стати незалежними від фінансових потоків. Ми почали працювати як соціальні підприємці: заснували послугу “Зелений офіс”, займаємось еко-просвітництвом (лекції та екскурсії), продаємо споживчі товари і вторсировину. Під час пандемії ковіду ми почали вивозити вторсировину з квартир, щоб людям не довелось їхати на станції переробки. Ми шукаємо всі можливості, щоб люди не викидали сміття у довкілля, а знайшли йому краще застосування. Це сортування, переробка, компостування.
Наш основний меседж: сміття не існує. Коли про нього піклуєшся, сортуєш і гарантуєш його подальший шлях від контейнера до станції переробки,то бачиш, як сміття перетворюється на ресурс.
Є.М.: Скажи, будь ласка, хто сьогодні підтримує “Україну без сміття”?
Є.А.: В першу чергу це люди, які нас відвідують, замовляють послуги і товари, адже існує багато zerowaste-крамниць. Весь прибуток від продажі товарів ми спрямовуємо на фінансування станції. В нас також є можливість налаштувати регулярний донейт для всіх бажаючих, коли людина регулярно щомісяця може відправляти певний внесок.
Іноді ми беремо участь у проектах з бізнесом. Відповідальна компанія хоче показати: їм теж не все одно, що відбувається з пакуванням, з деякими відходами, і вони роблять з нами спільні проекти. Вони теж хочуть пришвидшити зміни стосовно розвитку культури переробки сміття у нашій країні і допомагають нам голосніше промовляти до влади, що це потрібно робити якнайшвидше. Нам потрібно налагодити сортування, а не створити його імітацію! Спільні проекти з бізнесом створюються як рекламні кампанії сортування сміття.
Є.М.: Як українців привчити до сортування? Адже ми народ трохи ледачкуватий. Нам потрібно, щоб уже були створені умови.
Є.А.: Люди дуже часто не шукають причину, а борються з наслідками. Але в першу чергу нам треба з’ясувати, де причина. Давайте спочатку подумаємо, чи були у нас такі знання в дитинстві, в школі, в інституті? Чи ми виросли з усвідомленням того, що таке сміття, що з ним треба робити?
Коли я починала свою діяльність, зрозуміла — мене весь час трішки обманювали, коли казали, що достатньо викинути сміття в урну, а далі все буде ок: професіонали займуться тими відходами. А по факту вийшло так: всі українці свідомо сплачують гроші за те, щоб хтось відвіз сміття у довкілля, буквально комусь під вікна. І чому я ніколи про це не чула від представників влади, комунальних установ?
Якби хоч на хвилину ми сіли і задумались, куди вивозять сміття, то дізналися би, що 30 000 звалищ в Україні ми зробили власноруч. Тому головною причиною проблеми не тільки в Україні, але в усьому світі є те, що людину не залучають у процес поводження з відходами. Нам казали, що з проблемою впораються технології — сміттєпереробка, сміттєспалювання. Але вже існує безліч доказів, які доводять, що спалювання сміття є небезпечним, бо тоді воно набуває невидимої, але ще більш токсичної форми. Тобто, в нашому суспільстві люди ніколи не відчували, що самі мають нести відповідальність за своє сміття.
Більше про екологію та про те, як віртно поводитися зі сміттям заради власного здоров’я та майбутнього — у Подкасті Великих Історій з Євгенією Аратовською.
Слухати:
Apple podcast
Anchor FM
Дивитися:
YouTube