До Подкасту Великих Історій завітала співзасновниця Zagoriy Foundation Катерина Загорій. Слухайте перший в Україні подкаст про благодійність.
Катерина Загорій: «Освіта та мистецтво — це ніби клей, що поєднує земні бажання з амбітними мріями»
До Подкасту Великих Історій завітала співзасновниця Zagoriy Foundation Катерина Загорій. Про роль медіа у житті людини, вміння брати відповідальність, добрі справи та культурні проекти, що змінюють суспільство — у бесіді Катерини Загорій з директоркою фонду Євгенією Мазуренко.
Євгенія Мазуренко: багато людей знають вас у різних ролях — як меценатку, бізнес-леді, медіаекспертку, людину, що займається благодійністю. Розкажіть, ким ви відчуваєте себе в першу чергу?
Катерина Загорій: Все, що ви перерахували, є вірним. Загалом у кожної жінки є багато ролей, і ми міняємо їх залежно від аудиторії, яка перед нами. Дійсно, моя професійна історія довго розвивалася в комунікаціях. В певний період мені було шкода, адже українські медіа не були такими, якими мені хотілося їх бачити, тож я вирішила бути дотичної до змін в цій сфері.
Можливо, я когось здивую, але рік від року споживання телебачення в Україні зростає. Воно впливає на глядача: люди переймають з медіа-ресурсів певні патерни, ролі — це стосується всіх джерел, включно з радіо та онлайн-платформами. Медіа — цілий світ, в якому можна дуже швидко чогось навчитися, зробити досягнення та розчаруватися.
Стосовно українських медіа — це мій персональний жаль, що вони розвиваються не так швидко, як би мені хотілося. Але ми точно спостерігаємо еволюцію, а не деградацію. Наприклад, ще 20 років тому я вважала, що здебільшого на цінності, які транслює джерело, впливають його власники. Але наразі розумію: не менш важливим є те, які люди створюють контекст і меседж в кадрі та поза ним.
Досвід роботи з телебаченням вплинув на мене, і все в житті я до сих пір ніби міряю “медіа лінзою” — дивлячись на інформацію, аналізую, чи буде вона цікава ще комусь, та як зробити її цікавою. Це корисно і в розвитку культури благодійності, і в меценатстві, і взагалі при створенні великих історій.
Є.М.: Коли благодійність стала частиною вашого повсякдення?
К.З.: Благодійні проекти з’явилися в моєму житті ще зі шкільного віку. Десь наприкінці 90-х ми створили у Львові проект “Помічники Святого Миколая”, ідею якого нам підказали польські партнери. Я була менеджером цього проекту.
Перед святом ми налагодили у Львові канал зв’язку, через який, з одного боку, шукали інформацію про сім’ї і дітей, яким потрібна допомога, з другого — збирали цю допомогу та об’єднували волонтерів. Медіа тоді зголосилися безкоштовно розповсюджувати оголошення. У перших супермаркетах стояли візки, куди волонтери збирали продукти та речі першої необхідності.
Саме проект “Помічники Святого Миколая” показав мені силу волонтерства. Люди приходили, приносили необхідне, пакували подарунки, приділяючи стільки часу, скільки могли. Волонтерство взагалі демонструє, наскільки важливо усвідомлювати власну роль у суспільних перетвореннях.
Ще досі серед людей інколи зустрічається абсолютне радянське сподівання “на когось”: віра, що є абстрактний Дехто, який за тебе все вирішить і зробить. Волонтерство — це про зворотну ситуацію, де є розуміння власної сили та причинно-наслідкових зв’язків.
Умовно кажучи, ти можеш бачити, що десь розбитий бордюр і кожен день жалітися на погану владу. Або можеш полагодити цей бордюр чи зателефонувати на гарячу лінію і повідомити про проблему, щоб відповідальні за це люди її вирішили.
Так само в благодійності — якщо ти бачиш, як щось не працює, можна скільки завгодно розповідати, як це погано, або почати діяти. Благодійність — це активна участь у вирішенні суспільних викликів.
Є.М.: Розкажіть про вашу меценатську діяльність.
К.З.: Історія меценатства в цілому починається з культурних проектів. Саме це слово пішло від імені Гая Цильного Мецената з Давнього Риму, який підтримував митців і художників. Згодом його ім’я перетворилося на загальну назву. В англійській мові, до речі, подібного за звучанням слова немає — є слово patronage і, відповідно, поняття “патрон мистецтва”.
Школи, університети, церкви, музеї в Україні будували меценати. Це родини, які жили в Україні, вели тут свою діяльність, — Острозькі, Бродські, Терещенки, — вони вважали за потрібне вкладатися у розвиток суспільства.
Подібна філософія існує і в нашій родині. Ми підтримуємо освітні та культурні проекті, в яких бачимо потенціал і які ми вважаємо частиною великої історії.
Є.М.: В нашому фонді нещодавно вийшла аналітична стаття про сприйняття українцями понять благодійність, філантропія та меценатство. Як ви для себе їх розрізняєте?
К.З.: Меценатство — це велика ресурсна підтримка освітніх та мистецьких проектів, оскільки освіта та мистецтво — це ніби клей, що робить людину та суспільство цілісними, допомагає поєднати земні бажання з амбітними мріями.
Благодійність — здійснення добрих справ будь-якого формату, масштабу та тематики, на які людина віддає частину ресурса, не очікуючи зиску для себе.
Філантропія — системна діяльність, пов’язана з великими по змісту та впливу проектами.
Є.М.: Як ви обираєте проекти для меценатської підтримки?
К.З.: Легко розпізнати, коли хтось у когось закоханий, бо тоді людина постійно говорить про об’єкт любові. Так само з культурними та освітніми проектами: якщо ти закоханий, то не можеш про них забути. Хочеться не просто говорити і думати про такі історії, але втілювати їх.
Наприклад, у вересні фонд Zagoriy Foundation підтримав проект збереження Софії Київської.
Про Софію Київську ми в сім’ї говоримо постійно, бо це — не тільки святиня, а ще й ніби цікавий довідник, мовчазна “книжка” про Київ та історію України загалом. Якщо вміти її “читати”, можна дізнатися багато цікавого про нашу країну мінімум з XI століття і до тепер. Зокрема — про історію гетьманства, бо Іван Мазепа теж був меценатом Софії.
Проекти, які підтримує Zagoriy Foundation — це великі історії, в які закохана наша родина. Наша діяльність сконцентрована в цій країні, і ми вважаємо за необхідне підтримувати її розвиток і збереження культурного надбання. Тому що нам, українцям, є не просто чим пишатися, нам є що зберегти і показати нащадкам.
Більше про благодійність, меценатство, важливість активної позиції та навіть про привілеї локальної кухні перед вишуканою запозиченою ви дізнаєтеся у Подкасті Великих Історій з Катериною Загорій.
СЛУХАТИ:
ДИВИТИСЯ: