Презентуємо перший в Україні подкаст про благодійність!

Zagoriy Foundation презентує перший в Україні подкаст про благодійність — Подкаст Великих Історій. Гостем прем’єрного шоу став український письменник Марк Лівін.

Що таке благодійність, чому сторітеллінг допомагає команді добра перемагати, як звертатися до редакцій так, щоб про роботу вашого фонда точно написали? Про це — у розмові директорки Zagoriy Foundation Євгенії Мазуренко та гостя подкасту Марка Лівіна.

Євгенія Мазуренко: Давай почнемо розмову з питання про команду, бо саме команда є основою для створення великих історій в будь-якій сфері. Наприклад, я вважаю, що головна задача кожного CEO — цінувати персонал, зібрати навколо себе однодумців і створити для них умови зростання.

Марк Лівін: Мені як вболівальнику згадалися фото з весілля українського футболіста, зірки нашої збірної Олександра Зінченка. Я помітив, що на святі був присутній головний тренер збірної Андрій Шевченко. Коли я почав досліджувати методи його роботи, побачив, що на всіх відео з тренувань тренер поруч з командою — тобто, він рівний з гравцями. З інтерв’ю Шевченка випливає, що, на його думку, хороший керівник має бути в першу чергу хорошим психологом: бачити мікроклімат в команді, відчувати контекст. Бо, якщо комусь некомфортно, весь «організм», вся система може захворіти. Дивлячись на методи Шевченка, я почав переносити принципи спортивного менеджменту на інші команди.

Здається, підхід старшого брата, який завжди завжди може підказати і підставити плече, але авторитет якого є беззаперечним  — найбільш ефективна і проактивна модель розвитку будь-якої команди з боку її лідера.

Є.М.: Ти відомий як головний сторітелер країни. Розкажи, що для такої ролі найголовніше — талант чи самоорганізація?

М.Л.: Мені приємно, що ти мене так називаєш, але я так не думаю. Є багато інших людей, які займаються крутим сторітеллінгом. Сторітеллінг — це ремесло, і коли я зрозумів, як це працює, все стало простіше. Я знаю, що є потенційним гачком для уваги аудиторії, відчуваю, що її хвилює і що їй відгукується. 
Допомагає, по-перше, власний емоційний досвід (часто непростий) та емпатія. По-друге — розуміння того, як взагалі працює моє ремесло. Конкретні робочі інструменти допомагають сформувати з історій зрозумілі для аудиторії інформаційні продукти.

Є.М.: Благодійники часто розповідають про власну діяльність крізь призму проблеми, сліз. На твою думку, чи можливо достукатись до людини, розповідаючи тільки негативні історії? Або, можливо, краще звертатися до неї через позитив?

М.Л.: Колись я почув порівняння, що людське горе — це Медуза-горгона: якщо дивитися на неї напряму, можна закам’яніти. Так і відбувається: коли у медійному просторі — сайтах, стрічці соцмереж — ми раптово натрапляємо на важкі повідомлення, зазвичай намагаємося відсторонитися, бо вистачає власних проблем.

Для того, щоб говорити про емоційно складні речі, потрібні певні метафори, образи, які будуть більш зрозумілі та небезпечні.

Наприклад, колись на The Village ми хотіли зробити історію про дівчину з діагнозом лімфома. Але на початку роботи подумали: як це відгукнеться аудиторії? Що це дасть? Тоді прийшли до висновку: аби отримати увагу більш широкої аудиторії, треба дивитися на проблему не очима дівчини, а очима хлопця, що допомагає їй подолати рак.
Хлопець розповідав, що можуть робити люди, які підтримують близьких з цим діагнозом. Матеріал зрезонував краще і до того ж, приніс більше користі. Наприклад, в ньому чітко прослідковується порада не забувати про власне життя через хворобу людини, яку любиш. Тому, кому погано, не хочеться відчувати ще й тягар провини за те, що хтось відкладає власне життя на потім.
Особисто мені такі підходи видаються більш ефективними. Статистика переглядів на сторінках наших видан демонструє, що подібні матеріали дійсно працюють краще.

Є.М.: Ти дотичний до The Village  —  це медіа читають свідомі люди, які розуміють: благодійність це справа багатьох, а не одиниць. Як благодійному фонду попасти в ЗМІ зі своєю історією?

М.Л.:  Мабуть, найбільше значення має людина, яка комунікує з редакцією. Вона має вміти чітко формулювати ідею та мету. Часто до нас звертаються з абстрактним запитом, наприклад: «Давайте зробимо спецпроект і розкажемо про булінг». Почувши таке формулювання, не розуміємо, навіщо? Google вже має безліч подібних історій, оскільки медійники досить довго повторюють слово булінг і працюють з темою. Через це в аудиторії до неї вже виробилася умовна сліпота.
Найважливіше питання, яке ми собі ставимо перед розробкою будь-якої історії: навіщо вона читачу, якщо на цю тему є вже багато інших?
Який можна взяти фокус, щоб бути унікальними?

Благодійникам бажано вміти чітко формулювати запит і переконливо окреслювати, навіщо потрібно освітлювати історії, які вони пропонують. У медійників багато запитів. Відповідно, ми фокусуємося лише на тому, що має зміст, а вже тоді шукаємо форму.

Є.М.: Що для тебе благодійність?
М.Л.: Для мене благодійність не закінчується тільки на тому, щоб пожертвувати гроші. Наприклад, люди, які займаються волонтерством, теж причетні до благодійності, журналісти, які пишуть на соціальні теми, для мене також є частиною екосистеми благодійності.

Благодійність — спроба оздоровити суспільство і зробити ті речі, на які ми закриваємо очі, більш помітними.

Є.М.: Як привити благодійність дітям через книги? Чи ти плануєш працювати в цьому напрямку?
М.Л.: Якщо для такої ідеї знайдеться надійний партнер, я б залюбки долучився і спробував би пояснити все простими словами. 
Добре, якби те, як працює третій сектор, розуміли всі, а не тільки його працівники.
Подібна книга має створювати ефект емоційного впізнавання. Скажімо, після виходу книги «Ріки і дороги» про хлопчика Матвія з аутизмом незнайомі люди казали мені: «В цій історії я побачила себе». 

Топ 5-порад, як благодійним ініціативам потрапити в ЗМІ, а також думки про довіру, нові книги, страх спілкування та пошук порозуміння з аудиторією шукайте в першому подкасті про благодійність від Zagoriy Foundation.

Ви можете прослухати подкаст на зручній для вас платформі:
YouTube
Apple Podcasts
Anchor FM (для Android)