Як артисти залучаються до благодійних проектів за допомогою власної музики? Чому добро має звучати голосно? Про це в ефірі першого подкасту про благодійність розказала співачка Аліна Паш.
Наш подкаст називається “Подкаст Великих Історій”. У чому полягає твоя особиста історія?
Якщо ми говоримо про мене як про артистку, то моя історія — про чесність. І саме це мені хочеться нести до людей. Я намагаюся бути максимально правдивою у музиці, яку роблю, та намагаюся відверто говорити про речі, які мене хвилюють.
Цікавлюся усім, що відбувається в Україні, зокрема, і культурою благодійності. Я час від часу долучаюсь до якихось благодійних акцій, зокрема, я стала амбасадоркою проекту “Різні. Рівні”, який опікується питаннями гендерної рівності. Бо щиро переконана: абсолютно всі люди на землі мають рівні права.
У багатьох інтерв’ю ти кажеш про те, що як артистка хочеш нести певну місію. Що це за місія?
Моя основна місія — соціальна відповідальність. Коли ти бачиш, що до твого слова прислухаються, з часом усвідомлюєш, наскільки важливо, що і як ти робиш. Тобі в будь-якому разі треба брати на себе відповідальність за трансляцію власних меседжів.
Тобто артист фактично своєю творчістю може змінювати світ.
Безперечно. І бажано змінювати його на краще. Але водночас ти не можеш подобатися геть усім, особливо коли дієш так, як підказує власне серце. Бо все одно знайдеться той, кому твоя позиція не сподобається і він почне її критикувати.
Можеш навести приклад?
Нещодавно я зробила кавер на пісню Богдана Титомира “Делай как я”. Пісня російськомовна, кавер, звісна річ, теж. Титомира я взяла не просто так: він сам із Сум, а його пісня “Делай как я” свого часу розпочала еру хіп-хопу на пострадянському просторі, цією піснею він тоді пішов проти системи. І мені хотілося це підкреслити, бо здалося, що це має бути цікаво. Але люди побачили тільки одне: Аліна Паш співає російською! Не будемо тицяти пальцем, скільки артистів у нас співають російською, але чомусь шквал засудження впав саме на мене. І було дуже дивно на власній шкурі це все переживати.
Мене ця ситуація не дивує, бо з хейтом, на мою думку, не стикаються лише ті, хто нічого не робить. Та чи були історії, коли ти зрозуміла: я це роблю недарма? Наприклад, недарма стала амбасадоркою “Різних. Рівних”?
Звісно! Все недарма. Якщо говорити про коментарі, то про “Різні. Рівні” мені надходить дуже багато повідомлень. Люди дякують, пишуть про те, як важливо про це говорити. Причому сказати не один раз, а говорити постійно — голосно і свідомо.
Також з абсолютною впевненістю можу сказати, що недарма підтримую проект DOG MA. Під час карантину ми проводили акцію #дайвлапу для благодійного фонду Starenki. Метв акції — зібрати кошти на закупівлю корму для тварин: його клали до продуктових наборів для літніх людей. Бо під час карантину часто чотирилапі друзі були єдиними, хто залишився поряд зі старенькими. А корм для песиків і котиків у продуктовому наборі давав змогу стареньким не виходити в магазин і позбавив необхідності ділитися з тваринками своєю їжею.
А чи залучаєш ти власну творчість до благодійних проектів?
Безумовно! Творчість теж може бути інструментом для благодійності. В мене є особистий лейбл Bitanga Blood, перші артисти будуть презентовані цієї осені. Місія цього лейблу – допомагати дітям і людям з вадами слуху. Тому що ми все ж таки в першу чергу про звук, тож будемо розвивати зацікавленість до цього напрямку.
Більше про творчість як інструмент благодійності — у Подкасті Великих Історій з Аліною Паш.
Слухати:
Apple podcast
Google Podcast
Дивитися:
YouTube