Zagoriy Foundation презентували дослідження традицій в Україні. Його провели спільно із Центром соціальних і маркетингових досліджень “СОЦИС”. Серед опитаних 3200 респондентів із 8 історичних регіонів України: Сіверщини та Слобожанщини, Поділля, Придніпровʼя, Причорноморʼя, Запоріжжя, Прикарпаття, Волині та Західного Полісся, міста Київ.
Це перше подібне дослідження Україні, зроблене для проєкту «Витоки». У ньому дослідили знання українців про свята, спадкоємність та поширеність традицій. Значення та поширення національного одягу, прикрас, страв та символів. А також практики відтворення традицій у родинах та спільнотах.
Українська традиційність сьогодні тримається на родині, але доповнюється школою, медіа та інтернетом саме там, де родинний канал передачі та відтворення традицій слабший (Південь/Схід). Там же, на відміну від Західних регіонів, важливими для опитаних українців лишаються і пострадянські свята – Жіночий день, Новий рік, День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Ритуальна поведінка зберігається навіть без віри. Найбільш шановані свята – Різдво і Великдень. Найпоширеніший відтворюваний релігійний обряд – поминки, майже універсальні — хрещення й весілля.
Нові обрядові практики формуються, але не всі стають звичаями. Найстійкіші – з емоційною глибиною, простою обрядовістю, видимим символом або пов’язані з національною пам’яттю. День вишиванки – найбільш впізнавана сучасна традиція, а та, якої дотримуються найбільше – Хвилина мовчання.
Прикарпаття та Київ – мультиплікатори моделей; Сіверщина/Слобожанщина, Причорномор’я, Запоріжжя – зони зростання, де варто вкладатися у шкільні та публічні формати, кухню, ремесла, обереги.
Практичний висновок: традиції краще вкорінюються там, де є простий зрозумілий ритуал (одягнути вишиванку, зупинитись у хвилину мовчання) або сильний емпатичний «гачок» (мама/тато, пам’ять, оберіг).
