«Важливо не просто прийти і зробити добро, а дати громаді те, що її зміцнить», — керівниця Простору Спільного Добра

31.03.2026

У грудні 2023-го Zagoriy Foundation запустили у Яремчі Простір Спільного Добра. Проєкт почався з віри — співзасновниця лабораторії Катерина Загорій ходила на богослужіння у храм Різдва Йоана Хрестителя, познайомилися з настоятелем і згодом отримала від церкви запит відремонтувати систему опалення й допомогти облаштувати місце для катехитичної школи. 

«Коли почали робити процес опалення, — розповідає Катерина Загорій, — виявили, що внизу під церквою є великий цокольний поверх, який абсолютно пустий. Коли ми почали оцінювати масштаб — зрозуміли, що внизу є купа місця. Ми знали про досвід УГКЦ в Санлісі, де українці створили в цокольному приміщенні церкви такий відкритий, публічний простір. Тому ми бачили, як можна цей простір використати, і все почало складатися один до одного». 

Керуючись вченням Андрея Шептицького про фундаментальний принцип суспільного життя, Катерина Загорій запропонувала створити у цокольному поверсі храму серце розвитку громади — місце, де діти й дорослі могли б гуртуватися довкола спільних інтересів та цінностей. Новий проєкт Zagoriy Foundation відкрився в рекордні строки — всього за кілька місяців технічне приміщення стало Простором Спільного Добра. 

За 24 місяці роботи Простір відвідали більш як 25 тисяч гостей. Проєкт проводить майстерки, зокрема, з чирлідингу,  логіки й головоломок та соціальних мереж, має кулінарні та мистецькі майстерки, speaking club, власний читацький клуб, і головне — відкритий для всіх охочих: для місцевих жителів, для тих, хто приїхав у Карпати туристом чи вимушено оселився у Яремчі через російсько-українську війну. 

Як будувати простір не тільки зі стінами — розповідаємо в інтервʼю з керівницею проєкту Терезою Сорокіною та менеджеркою Простору Спільного Добра Софією Брус.


— Фізичний простір приміщення окреслюють стіни, а що формує простір, у якому народжується спільнота? 

Тереза: У грудні 2025-го Простір Спільного Добра — проєкт Zagoriy Foundation — відзначив другу річницю з моменту запуску. Це фізичний простір у громаді Яремча, який розташований у підвальному приміщенні церкви Різдва Йоана Хрестителя. За два роки його програми, табори, майстерки та інші заходи відвідали понад 25 000 разів. Діти, підлітки, батьки, дідусі з бабусями — Простір збирає довкола себе громаду, створює для неї спільну історію та досвід, який її змінює. 

— Яку роль грає проєкт в екосистемі Zagoriy Foundation?

Тереза: Завдання Простору Спільного Добра — стати серцем розвитку громади Яремча. Дати місце, де можна об’єднуватись за інтересами, розвиватися, мислити і створювати. Дати досвід синергії сучасного мистецтва і традицій. Дати простір, де абсолютно різні люди однієї громади можуть стати спільнотою. А спільнота — стати опорою для громади як у складних ситуаціях, так і в її розвитку. 

— Як формувалася концепція Простору та його цілі?

Тереза: Концепція Простору Спільного Добра формувалася на перетині трьох ідей: розвитку громади, творчості та принципу спільного блага. Натхненням стала спадщина митрополита Андрея Шептицького, який наголошував, що суспільство розвивається тоді, коли люди об’єднуються і працюють заради спільного добра. 

Саме тому Простір задуманий як відкрите місце зустрічі людей різного віку та досвіду, де реалізовуються ідеї та створюються нові ініціативи разом, де через мистецтво, просвіту і співпрацю формується сильна спільнота.

Нам було дуже важливо, щоб концепція Простору формувалася також як відповідь на потреби громади. Тому на етапі запуску команда Voice of Space провела для нас дослідження, аби ми зрозуміли, що формує відчуття приналежності, співтворчості та розвитку в місті. 

Софія: Ці сенси втілені навіть у навігації простору: підлогові лінії розходяться, як коріння символічного Дерева Добра, поєднуючи всі зали. Кожна з них отримала власну назву і легенду. Наприклад, «Зала Живої Ватри», «Читальня Просвіта» чи «Фестини» — назви, що відсилають до гуцульських традицій, історії та культурного життя Яремча, щоб сам простір розповідав історію громади.

З якими викликами ви стикнулися на початку роботи?

Тереза: Специфіка цієї громади, як, мабуть, і багатьох, — закритість. Була певна недовіра та упередження. Особливо щодо  того, що нічого не може бути безоплатно і  «просто так». Люди не вірили, що ми не маємо іншої вигоди, а це повністю соціальний проєкт для громади. 

Другим викликом став дефіцит кваліфікованих кадрів у регіоні. Але ми з ним впорались і маємо, на нашу думку, найкращу команду кураторів. 

Як вдалося вибудувати довіру та взаємодію з місцевою громадою і чи вдалося до кінця?

Тереза: Сильною підтримкою стали й настоятелі храму, які закликали людей приходити, приводити дітей, брати участь у наших заходах. Згодом друг приводив друга, той знайомого, колегу, родича. Народне радіо спрацювало. Також нам дуже допомогла спільнота ВПО, які гарно комунікували між собою та швидко розповідали про нові можливості, які дає Простір. 

Вийшло, як кажуть, «свій до свого по своє». Ми це відчули, коли реєстрації на наші майстерки стали закриватися за лічені хвилини, а в черзі на відвідування гуртків стояли десятки дітей. 

Ви розповідали у звітному відео, що у 2025 році мали понад 14 000 відвідувань, провели 115 заходів і майже 2500 занять.

Що важливого ви даєте відвідувачам — дорослим і дітям?

Софія: Безпечний простір, де їх приймають такими, якими вони є. Наприклад, ми не ділимо відвідувачів на місцевих та ВПО, для нас усі рівні, усі бажані.

Тут немає засудження та оцінювального ставлення. І відвідувачі  це відчувають. Простір став точкою стабільності. 

Тут завжди тепло, привітно, цікаво, щось нове, таке, що захоплює. Програми ми розробляємо і допрацьовуємо, враховуючи цілі та мету Простору, однак слухаємо та чуємо відгук громади. 

На початку роботи Простору ми не планували проводити заняття з підготовки діток до школи. Але був запит — і ми на нього відгукнулися. Коли діти пішли до школи, батьки почали нам писати, говорити, що це дуже допомогло дітям підготуватися до цього важливого етапу. А у День добрих вчинків, який ми проводили до ініціативи «Щедрий вівторок», діти писали одне одному добрі слова. І одна з дівчат написала мені записочку: «Дякую, що повірили в мене».

Наш Простір вірить у кожного, хто тут опиняється. Це не про стіни, не про фізичний простір, а про атмосферу, яка тут панує.

Як правило, вплив соціальних проєктів вимірюється не одразу, а в довгостроковій перспективі. Можливо, ви вже зараз бачите вплив Простору Спільного Добра на громаду? Як ви його вимірюєте або відчуваєте?

Тереза: Якщо говорити не про кількісні показники — у відвідуваннях, опитуваннях, заходах, то ми спостерігаємо зміни у поведінці. 

Бачимо, що Простір стає місцем зустрічей, які потім формують зв’язки. Читацький клуб для дорослих, який ми запустили у 2025 році, став точкою знайомства для жінок. Тепер вони після клубу збираються разом і продовжують спілкуватися. Табори для підлітків подружили між собою різних дітей, а деякі батьки ходять уже на наші заходи регулярно, долучаються до кулінарних майстерок, лекцій. 

Ми показуємо приклад — як може бути. Що навіть у невеликому містечку може бути театральний гурток і справжні дитячі вистави з костюмами. Може бути чирлідинг та виступи діток на місцевих святах. Вертеп на Різдво може поєднувати вокал, хореографію і театр. А великодні гаївки можуть стати не просто виступом перед храмом, а масштабним сімейним дійством. 

До слова, у 2024 році в гаївках брали участь 50 людей, а у 2025 році — понад 250. При цьому долучалися не лише діти, а й дорослі. Для Яремчанської громади це дійсно дуже багато.

Ми пройшли шлях від упереджень до залучення. У якийсь момент, подивившись на те, що ми робимо, мешканці громади почали приходити й питати: «Як вам допомогти?». А коли ми робимо спільну подію або свято — приходять і допомагають. 

А одного разу під час події в Просторі підійшли літні люди й зізналися, що «наша фірма дуже багато гарного робить і старається для своїх відвідувачів».

Це визнання багато означає для старшого покоління, особливо у закритій, локальній громаді. 

Софія: Якщо говорити про довгострокову перспективу, то доступ до якісних подій, перформансів та форматів дозвілля формує у людей «надивленість».

Наша мета — щоб громада бачила, як це може бути і як це має бути. Бо коли люди звикають до такої можливості, то навіть якщо вона зникне — рухатимуться в напрямку, щоб організувати це для себе самостійно.

Що вас найбільше вражає або надихає в роботі? 

Тереза: Мене дуже надихають відгуки наших відвідувачів і гостей. Який би продукт ми не запускали, батьки пишуть, наскільки це було цінно для їхніх дітей. Інколи дякують за такі деталі, яких ми й не помічаємо. До прикладу, за перекус під час вистав. Ми робимо це, бо так природно — після «роботи» акторам потрібен гарячий чай та печиво. А це викликає хвилю вдячності.

А діти дякують по-своєму. Вони не пишуть, але якщо їм у моменті класно — вони підійшли, обійняли і побігли далі на заняття. Просто ось біжить, зупиняється, пригортає тебе — і все. Це неможливо зафільмувати, бо це відбувається в моменті, ти цього не очікуєш. Але це дуже надихає придумувати нове, створювати щось для цієї спільноти, для цієї громади. 

Якось одна наша дівчинка поділилась своїм найбільшим страхом — що вона підійде до дверей Простору, а там буде темно і нікого не буде. Працюємо, щоб дитячі страхи не стали реальністю)

Які поради дала б ваша команда тим, хто вирішить відкрити подібний простір у своїй громаді? Яких помилок не припуститись? Що важливо врахувати? 

Софія: Не боятися, але бути готовим, що це гра в довгу. Збирати навколо себе команду однодумців та кураторів, близьких за цінностями. Наповнювати ваш простір тим, що цінно й відгукнеться відвідувачам. Коли я вперше зайшла в Простір  і впізнала роботи Яреми Стецика на стінах, я сказала собі: «Якщо тут є Стецик, то я буду тут працювати, бо цінності у нас точно переплітаються». 

Також, перш ніж запускати майстерки або збирати анкети, важливо базово мати якісні операційні процеси, прозору комунікацію з кураторами проєкту. І закладати час, щоб налагодити ці процеси. Ми відкрились у грудні, а першу групу запустили лише у березні. 

Та головне — бути чесним до себе і до своїх результатів. Не завжди те, чого ми хочемо, можна досягти тими інструментами, які ми маємо зараз.

Раджу відстежувати, трекати й змінювати напрям, якщо він стає неактуальним. Збирати зворотний зв'язок і враховувати його у ваших продуктах. 

Тереза: Важливо не просто прийти й зробити добро, а дати громаді те, що її зміцнить, згуртує, надихне цінувати свою історію, традиції, культуру.

Це завдання й Простору Спільного Добра в Яремчі.